Феофания

Феофания – историческая местность на окраине города Киева. Располагается между Теремками, Голосеевом и селом Пирогово. Нынешнее название – Феофания – обитель унаследовала от имени поселившегося здесь в начале ХІХ века первого киевского викария епископа Феофана Шиянова. Феофания считается священным местом, где по преданию вода обладает целебными свойствами, поэтому сюда со всех сторон съезжались люди, чтобы исцелиться от разных болезней.  На территории Феофании находится храм Пантелеймона Целителя. Там есть Чудотворная Казанская икона Божьей Матери. В 1999 году она, подобно иконе «Призри на смирение», чудесным образом отразилась на стекле. Здесь также находятся мощи преподобных святых Пантелеймона, Николая, Серафима Саровского. Сегодня на территории священного места находится Клиническая больница «Феофания», где в основном обслуживают депутатов и других представителей власти.

Река

Долина Привидів

Гора Демерджі, а точніше, її схили – це унікальне нагромадження скель, які прийнято називати глибовий хаос. Форма і розміри глиб такі химерні, що в них можна вгадати фігури і портрети, створені природою. Даючи довгі тіні, ці фігури міняють свої контури, і в них можна при бажанні побачити все нові і нові образи. Саме тому долину називають Долиною Привидів. Тут можна дізнатися і жабу, і голову воїна, і навіть портрет Єльцина.

Долина привидів

Крім легенд пов’язаних з долиною, тут відбувалися події, ближчі нам і не менш цікаві. Всі пам’ятають братів Грим, їх прекрасні казки, що стали класикою світової літератури. Але мало хто знає, що загинули вони саме на схилах Демерджі, розбившись на мотоциклі. Дорога, яка веде до вершини, дійсно мало прохідна навіть для спеціального транспорту. Багато теплих відчуттів викличе у наших співвітчизників відвідини стежки, на якій знімалися сцени з кінофільму «Кавказька полонянка». Відомо, що частина фільму знімалася на Кавказі, а частина – в Криму, саме в Долині Привидів.

«Горіх Никуліна» – це одне із знаменитих дерев Криму, що має ім’я власне. Тут знімали сцену падіння з дерева. Гілку підпиляли відповідним чином, місце падіння підготували…Але гілка зламалася зовсім у іншому місці, і при падінні Юрій Володимирович зламав руку. А що вартує можливість сфотографуватися на камені, на якому Наталія Варлей танцювала під «Десь на білому світі…»?! Цікаво, що камінь цей не такий вже маленький.

Глиба має форму правильного паралелепіпеда, і висота її близько двох метрів. Але до каменя передбачливо приставлені сходи. А якщо у вас є півтори-дві години часу, то не полінуєтеся, і зайдіть по вузькій стежці на майданчик біля вершини гори. Звідси відкривається прекрасний краєвид: гори, прорізаючі хмари сонячні промені, лежаче в долині місто, і виблискуюче море. Тільки заради декількох знімків варто піднятися сюди.

Мармурова Печера

Належить до 5 найкрасивіших печер світу. Одна з близько 200 карстових порожнин гірського масиву Чатирдаг. Відкрита у 1987 році. З 1992 входить до Міжнародної асоціації обладнаних печер. Одна з найвідвідуваніших печер Європи.

Вхід до печери на висоті 920 м. над рівнем моря. Розвіданих ходів – понад 2 км, глибина – 60 м. Самих лише екскурсійних маршрутів – понад 1 км (температура в печері постійна – +9° С). Для входу відвідувачів є штучний 10-метровий туннель. В печері, до речі, знаходиться найбільший зал з усіх печерних залів Криму – зал Перебудови. Висота його 27 м (приблизно 9 поверховий будинок). Є декілька маршрутів – пізнавально-оглядовий та екстримальний. В першому група проходить з екскурсоводом і оглядає декілька залів, звертаєте увагу на дивовижні сталактити та намагаєтесь вгадати їх назви , для другого – екзотичного – потрібнє спеціальне оснащення, адже екскурсія проходитиме необладнаними нижніми галереями печери.

Мармурова печера

В печері знайдено кістки доісторичних тварин, які попадали в лабіринт, а також різної біофлори.

Пропускна здатнiсть печери “Мармурової” – трохи бiльше 100 тисяч людей на рiк. Пiд час зимових “канiкул” печеру миють.

Шукати печери потрібно на 17 км. траси Сімферополь-Ялта, до села Зарічне, а там – до дачного селища біля Мармурового.

Запорізький 700-річний дуб

Як відомо, Запоріжжя є одним із найбільших промислових центрів України і Східної Європи. Однак не одними заводами славиться цей край: багато в ньому історичних та культурних пам’яток. Історична спадщина Запоріжжя не обмежується славнозвісним островом Хортиця, є тут ще багато цікавинок, одна з яких – Запорізький 700-річний дуб, що нещодавно дивом постав з мертвих.

700-літній дуб

Запорізький дуб протягом століть був місцем паломництва мільйонів людей. Точний вік його невідомий. Семисотрічним його називають протягом останнього століття, тому зрозуміло, що така назва доволі умовна. Учені передбачають, що істинний його вік перевищує дев’ять століть. Чи-то від віку, чи-то з іншої причини (можливо, через природні умови) дуб усох. Одні вважають, що виною всьому час, однак вчені з такою версією не погоджуються – у них своя думка з цього приводу. Історичні дані свідчать, що виростали на тій же Хортиці і старіші дуби – їх вік сягав 1200 років. На думку фахівців, смерть дуба – прямий наслідок відмови влади в проведенні комплексного наукового дослідження.

І так, здавалося б, дуб засох, і всі про нього забули. Ситуація змінилася навесні 1996 року, коли одна з гілок дерева несподівано прикрасилась листям. Про дерево знову заговорили, однак вже мовою містики. Православні розцінюють диво, як свідчення присутності на землі милості живого Христа, невинно розіп’ятого за чужі гріхи. Народні провісники, екстрасенси і езотерики бачили в живій гілці на мертвому тілі символ останнього зв’язку України з Космосом, шанс для її громадян заслужити всесвітнє прощення. Анатолій Кашпіровський, наприклад, взагалі передбачив, що усихання гілки обернеться для України непередбачуваними наслідками.

Тоді ж реєструється фонд „Запорізькі святині” та починається реалізація грандіозного проекту по створенню фольклорно-історико-етнографічного ландшафтного ансамблю «700-річний Запорізький дуб». Тротуари засіяли новою плиткою, річка Верхня Хортиця очищена від побутового сміття, відремонтований міст і так далі. Проводити ремонтні роботи із дубом не поспішають, адже такий експеримент може призвести до невиправного результату. Наразі Запорізький 700-річний дуб являє собою цілий історико-культурний комплекс.